Я знаю , як зрада болить

Я знаю, як зрада болить

І як б’ється туга у груди,

Що, здається ,настане мить—

І боліти нічого не буде.

Просто роки мої вже не ті,

Коли все починають знову.

Я  достатньо прощала вжитті,

Довіряла твоєму слову.

Я стомилась чекати біль,

Я стомилась прощати зради.

Ти у мене не цукор—сіль,

Я глуха на твої «серенади»

Знаю я, що за кілька днів

Ти плюєш на свої обіцянки.

Що для тебе мій розпач гнів?

Важливіші свої забаганки.

І живеш ти ,немов у сні,

І шукаєш все ту єдину.

І збрехавши щораз мені:

Ти смієшся з дурепи в спину.