Україні

Україна терпіла й стерпить…

Її можна до скону бити,

А вона все весною вербить

І продовжує всіх любити.

                Вона щира й багата мати:

                Всіх годує і всіх голубить.

                Вона може останнє дати,

                Заховає, спасе не згубить.

І терпляча вона і сильна.

Зерном, квітом—усім буяє.

Це єдина—моя Вкраїна

Проводжає нас і стрічає.

                І додому ночами кличе,

                І чекає нас щохвилини,

                І тугою чаїною квиче;

                Ми до неї думками линем.

Всі ми діти одної Мами,

Із одного зерна й криниці.

Нас не знищити , не зламати,

Бо козацької ми є міці.

                І хай бродимо ми світами

                Та душа залишилась вдома.

                Ще повернемось ми до Мами,

                До плеча припадем від втоми.