Тут “ їдем мозками”,стаємо
нервозні.
Все ради грошей та заради сім°ї,
А прийде пора і спочинемо в бозі
Нескінчені справи,лишивши свої.
Тут маєм
лиш ліжко,щоб спати
І день
:контрольований час.
І мрієм про
те, як додому вертати,
Якщо хтось
чекає на нас.
Зруйновані сім°ї,розлучення, сльози…
Бо гроші главніші
за все
Здихнемо лиш стиха: о Боже,
Й заплакане витрем лице.
Розлізлись
між люди”немов
мишенята”
Колись ще Шевченко писав.
Навчаються
діти,нескінчена хата….
От дідько б
проблеми побрав!
Все гроші і гроші ;їх завжди бракує
Рабуєш,працюєш—просвітку нема
Придбали одне ,а вже інше плануєш…
Глибокий колодязь без дна.
І маєм
так жити—лишень заробляти
Не
думать про себе: про всіх
Студентів тягнути, купити їм хату.
Крутитись, вертітись, не чуючи ніг.
Комментариев нет:
Отправить комментарий